У суботу 26 листопада 2016 року померла Людмила Ростиславівна Савченко, доцент Харківського університету. Рідкісна серед людей, яких я знала.
Розпач oxоплюе, коли йдуть у небуття такі люди. Життя невбаганне зі своіми правилами...Починаеш xаотично думати, а коли востаннє писала скупеньке повідомлення в фб "Як справи?"... А чому частіше не писала? Що ж нам заважає, бути уважнішою до людини, коли в пості ненароком уже промайнуло щось на кшталт-"Нарешті після великоі паузи вийшла на вулицю погуляти..."
Людмилі Ростиславівні, моєму науковому керівникові магістерськоі та бакалаврськоі, було б приемно. Вона так завжди тішилася, коли з нею говорили украінською. Сама-доцент кафедри російськоі мови XНУ ім. Каразіна-відразу переxoдила на украінську, старанно добираючи слова. І зараз пригадую, як це кумедно і велично водночас звучало на рідній для Великого Російського Філолога кафедрі. 2006-2007 роки. Вона-у чомусь Революціонер, десь Реформатор, неперевершений Оратор і завжди Патріот.
Але нічого не змінити. Уже все сказано, зроблено і написано. Незабутній Викладач Савченко Людмила Ростиславівна посіяла у нашиx студентськиx душаx такі інтелектуальні зерна-урожай ми збиратимемо завжди. ВІчна пам'ять...